Головна сторінка >> Про мене >> Робота

Робота

Військовий

 

У 1974 році із золотою медаллю закінчив Київське суворовське військове училище.

За 25 років військової кар’єри пройшов шлях від курсанта військового училища до полковника.

У 1979 році із золотою медаллю закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище (КВВАІУ) за спеціальністю «Автоматичне, електричне та приладове обладнання пілотованих літальних апаратів». Отримав кваліфікацію військового інженера-електрика.

У 1979-1981 роках проходив службу в авіаційному полку (місто Охтирка, Сумської області) на посаді начальника групи обслуговування авіаційного обладнання авіаційної ескадрильї.

З 1981 по 1984 рік — навчання в ад'юнктурі КВВАІУ.

У 1984 році достроково захистив дисертацію і отримав диплом кандидата технічних наук за спеціальністю «Динаміка, балістика і управління польотом літальних апаратів».

З 1984 по 1992 рік викладав у КВВАІУ технічні дисципліни – «Системи автоматичного управління», «Динаміка і управління польотом літальних апаратів» та ін. – курсантам, офіцерам та іноземним слухачам.

З 1992 по 1994 рік працював у новоствореному Управлінні військової освіти Міністерства оборони України – старшим офіцером, потім заступником начальника Аналітичного відділу. Займався питаннями реформування військової освіти, приведенням її у відповідність до потреб і вимог незалежної України.

У 1993 році рішенням Вищої атестаційної комісії Міністерства оборони України був відряджений на навчання до США. У 1993 році успішно закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США, а у 1994 році — оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США (першим з України).

З 1994 по 1997 рік створював і протягом трьох років очолював Управління проблем воєнної безпеки та військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу ЗС України, пізніше – Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України. Керував розробкою методології формування програм розвитку та оборонного планування у Збройних Силах.

У 1995 році закінчив Академію Збройних Сил України.

У 1995 році отримав вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «Автоматизовані системи управління та системи обробки інформації».

Автор понад 100 наукових праць, виданих в Україні, Бельгії, Нідерландах, США, ФРН та Швейцарії.

 

Державний службовець

 

У вересні 1997 року був відряджений на роботу в Апараті Ради національної безпеки і оборони України. Починаючи з 1997 року, створював і протягом двох років очолював Аналітичну службу Апарату РНБОУ. Організував систему щотижневого моніторингу загроз національній безпеці України в усіх сферах – політичній, економічній, енергетичній, соціальній, воєнній, екологічній, інформаційній, науково-технологічній та ін. Аналітичні матеріали і конкретні пропозиції щодо ключових завдань внутрішньої і зовнішньої політики доповідалися Президентові і Уряду України.

 

Експерт, керівник неурядового аналітичного центру

 

В грудні 1999 року, після завершення роботи в Апараті РНБО України і звільнення із лав Збройних Сил, очолив і до 2005 року був президентом неурядового аналітичного центру – Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова.

У цей період Центр Разумкова проводить системні дослідження з найбільш актуальних проблем внутрішньої і зовнішньої політики, національної безпеки України. Їх результати публічно презентуються на круглих столах, обговорюються за участю представників органів державної влади, незалежних вітчизняних і зарубіжних експертів. Пропозиції щодо формування і реалізації державної політики у відповідних сферах надсилаються Президентові, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України.

З 2000 року розпочалося щомісячне видання журналу «Національна безпека і оборона» (українською та англійською мовами), в якому розміщуються аналітичні розробки Центру Разумкова. Розгорнуто мережу Соціологічної служби Центру Разумкова.

За короткий час Центр Разумкова, за рівнем і якістю аналітичних досліджень, вийшов на найвищі щаблі в незалежному експертному середовищі не лише України, а й поза її межами. Під час експертних опитувань в країнах Центральної і Східної Європи саме Центр Разумкова визнавався найсильнішим неурядовим аналітичним центром у цьому регіоні.

З липня 2004 по січень 2005 року працював керівником інформаційно-аналітичного підрозділу у виборчому штабі Віктора Ющенка, кандидата на пост Президента України. Брав участь у формуванні передвиборчої програми «Десять кроків назустріч людям».

 

Член Уряду і РНБО України

 

З лютого 2005 року до грудня 2007 року обіймав посаду Міністра оборони України. За посадою,  входив до складу Ради національної безпеки і оборони України. Будучи керівником неурядового аналітичного центру, став першим членом Уряду із середовища «третього сектору».

З перших днів у Міністерстві оборони розпочалося і протягом 34 місяців здійснювалося глибоке, системне і послідовне реформування Збройних Сил. Оборонна політика держави приводилася у відповідність до реальних загроз воєнній безпеці України, перспективних напрямів комплектування, управління військами, ведення збройної боротьби, а також можливостей вітчизняної економіки щодо ресурсного забезпечення військового будівництва.

Незважаючи на зміни Уряду і затримку з прийняттям бюджету, вже протягом першого року було виконано основні положення президентської програми «Десять кроків назустріч людям»: скорочено термін строкової служби з 18 до 12 місяців, безпечно виведено військовий контингент України з Іраку, втричі підвищено рівень грошового забезпечення військовослужбовців строкової служби і курсантів, збільшено у 2,3 разів обсяги житлового будівництва для військових, припинено непродумане (по 70-80 тисяч осіб щороку) масштабне скорочення чисельності Збройних Сил, закладено основу для поетапного, до кінця 2010 року, створення в Україні професійної контрактної армії.

Було кардинально змінено принципи планування бойової підготовки з метою підвищення її інтенсивності; припинено проведення військових навчань за вигаданими штучними сценаріями; визначено і за підписом міністра доведено до кожної бригади (полку) реалістичні бойові завдання; замість недієздатного багатомільйонного резервного компоненту, що існував переважно «на папері», впроваджено добровільну службу в резерві на оплачуваній контрактній основі; кардинально переглянуто мобілізаційні плани і потреби армії в матеріальних резервах, знято надмірний тягар з вітчизняних підприємств.

Особисто працював у військах і на підприємствах оборонної промисловості з метою реалізації системних проектів по технічному переоснащенню Збройних Сил на сучасні зразки озброєнь. Започатковані проекти будівництва вітчизняного корвета, нового ракетного комплексу, модернізації літаків-винищувачів МіГ-29 і ударного вертольота Мі-24.

Спільно з Урядом і Верховною Радою в 2006-2007 роках було вперше за роки незалежності встановлено єдині стандарти грошового забезпечення і страхових виплат на випадок поранення або загибелі військовослужбовців, які проходять службу в різних силових структурах.

У Міністерстві оборони було налагоджено щоденний моніторинг правопорушень з негайним реагуванням на кожний випадок хабарництва, економічної злочинності, насильства і «дідівщини». Кожен знав, що покарання буде негайним і невідворотним, незалежно від посади і військового звання.

Паралельно впроваджувалися системні заходи з метою недопущення зловживань, позбавлення Збройних Сил невластивих функцій. Так, за поданням міністра оборони, Уряд прийняв рішення, якими усі, без виключення, структури Міністерства оборони були позбавлені права продавати надлишкове майно, яке було їм надане в період до 2005 року. Рішенням міністра оборони, військовослужбовці були виключені із процедур прийняття рішень щодо обліку і використання надлишкового майна.

Армія нарешті позбулася солдатських онуч і нарядів на кухню. Було впроваджено єдиний стандарт тканини для польової форми одягу для всіх військовослужбовців, незалежно від військових звань.

В рамках інтенсивної міжнародної співпраці вдалося налагодити взаємовигідні, неконфліктні відносини із усіма зарубіжними партнерами, в т.ч. країнами-членами НАТО і СНД.

На засіданнях Уряду і РНБО України міністр оборони виступав проти впровадження непрозорих схем постачання газу за участю посередників «РосУкрЕнерго» і «УкрГазЕнерго», неодноразово ставив питання перед вищим керівництвом держави щодо припинення корупційної схеми державних закупівель і ліквідації Тендерної палати України, голосував проти лобістських проектів рішень щодо розподілу державного майна, земельних ділянок, газоносного шельфу.

 

Народний депутат України, голова парламентського Комітету

 

За підсумками виборчої кампанії 2007 року, як член першої п’ятірки Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона», став народним депутатом України. Верховною Радою України обраний на посаду голови парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони.

З перших днів Комітет працював злагоджено, професійно і ефективно, переважна більшість його рішень приймалися консенсусом. Була підтримана пропозиція голови Комітету щодо розширення напрямів діяльності: від традиційних питань оборони, державної безпеки, спецслужб і оборонно-промислового комплексу – до моніторингу і законодавчого забезпечення інших важливих сфер національної безпеки України, в т.ч. економічної, соціальної, екологічної, інформаційної та ін.

Протягом першого року роботи усі рішення Комітету щодо підтримки законопроектів були на 100 % проголосовані Верховною Радою, причому конституційною більшістю її складу. Так само усі пропозиції Комітету щодо відхилення законопроектів, попри позапарламентський політичний тиск, були на 100% підтримані Верховною Радою, і законопроекти були відхилені.

Завдяки твердій позиції Комітету у 2008 році вдалося не допустити концентрації управління силовими структурами, як пропонувалося, шляхом перепідпорядкування Президентові України Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Внутрішніх військ МВС і Президентського полку із складу Збройних Сил України. Так само вдалося зупинити необґрунтоване скорочення чисельності Збройних Сил і передачу замовлень на будівництво корабля класу «корвет» з вітчизняних підприємств іноземним компаніям.

З важливих питань національної безпеки Комітет ініціативно здійснює контроль і моніторинг ситуації, заслуховує керівників міністерств і відомств, приймає відповідні рішення, вносить пропозиції вищому керівництву держави і публічно висловлює свою позицію.

Користуючись правом законодавчої ініціативи, як народний депутат України, вніс на розгляд Верховної Ради ряд ініціативних законопроектів, спрямованих зокрема на забезпечення житлом звільнених у запас військовослужбовців, зміну статусу і системи керівництва Внутрішніми військами МВС, посилення кримінальної відповідальності за хабарництво в органах державної влади, спрощення процедури реєстрації політичних партій, налагодження україно-російських відносин, розвиток оборонно-промислового комплексу і перехід на професійну контрактну армію.

Як народний депутат України і як голова Комітету, оперативно реагую на звернення громадян, направляю відповідні листи і звернення до Президента, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури, Верховного Суду, центральних органів виконавчої влади з метою захисту прав і свобод громадян, усунення порушень і притягнення до відповідальності посадових осіб.

Голова парламентського Комітету регулярно читає лекції на актуальні теми національної безпеки України перед слухачами Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної Академії державного управління при Президентові України, учасниками Програми сприяння парламентаризму України, керівниками місцевих органів влади в різних регіонах України, студентами провідних університетів.

 

Громадський діяч

 

11 грудня 2008 року відбувся установчий з’їзд Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція», на якому було затверджено Статут цієї організації та обрано її керівні органи.

Делегати з’їзду, які представляють усі регіони України, одноголосно обрали Анатолія Гриценка головою ВГО «Громадянська позиція».

16 січня 2009 року ВГО «Громадянська позиція» була зареєстрована у Міністерстві юстиції України і розпочала свою діяльність.

Анатолій Гриценко взяв участь у президентських виборах 2010 року. Його програму «Присягаю народу України!» по всій Україні підтримало 296,5 тисяч громадян.

11 лютого 2010 року у Міністерстві юстиції було зареєстровано політичну партію «Громадянська позиція». 11 червня з’їзд членів партії обрав її головою Анатолія Гриценка. Також на з’їзді були визначені керівні органи партії та затверджено Статут

Головною метою партії «Громадянська позиція» є участь у побудові в Україні вільного, демократичного, справедливого суспільства, формуванні можливості вираження політичної волі громадянами України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних та культурних інтересів, забезпечення суспільної справедливості та ефективного захисту громадян.

Партія «Громадянська позиція» взяла участь у місцевих виборах 31 жовтня 2010 року, висунула своїх кандидатів у 20 регіонах України. Результати партії на місцевих виборах можна подивитися тут.